Бельгійський художник Рене Магрітт, незважаючи на безсумнівну приналежність сюрреалізму, в русі завжди стояв особняком. По-перше, він скептично ставився до чи не головного захоплення всієї групи Андре Бретона - психоаналізу Фрейда. По-друге, самі картини Магрітта не схожі ні на божевільні сюжети Сальвадора Далі, ні на чудирнацькі пейзажі Макса Ернста. Магрітт використовував, в основному, звичайні повсякденні образи – дерева, вікна, двері, фрукти, фігури людей – проте його картини не менш абсурдні і загадкові, ніж роботи його ексцентричних колег по цеху. Не створюючи фантастичних предметів і істот з глибин підсвідомості, бельгійський художник робив те, що Лотреамон називав мистецтвом – влаштовував "зустріч парасольки і пишучої машинки на операційному столі", небанально поєднуючи банальні речі. Мистецтвознавці і цінителі досі пропонують все нові трактування його картин і їх поетичних назв, майже ніколи не пов'язаних із зображенням, що ще раз підтверджує: простота Магритта оманлива.
Сам Рене Магрітт своє мистецтво називав навіть не сюрреалізмом, а магічним реалізмом, і з великою недовірою ставився до будь-яких спроб інтерпретації і тим більше пошуків символів, стверджуючи, що єдине, що потрібно робити з картинами – розглядати їх. Може, саме через містичне поєднання предметів або тому, що самі картини Магрітта часто більше нагадують рекламний плакат, створені ним образи міцно увійшли до масової культури, а прийоми, що стали "візитною карткою" художника, сьогодні цитують у сучасній культурі і використовують дизайнери.
Людина в котелку
Загадковий пан у пальто і капелюсі-котелку – мабуть, найпоширеніший і найвідоміший персонаж, створений Магриттом. Вперше чоловік у пальто і котелку, що стоїть спиною до глядача, з'явився на його картині в 1926 році. "Роздуми самотнього перехожого" було написано в ранньому віці, і деякі мистецтвознавці схильні бачити в ній вплив смерті матері Магрітта, яка втопилася в Самбрі, коли майбутньому художнику було 13 років.
З цього моменту Магритт періодично повертався до образу загадкового незнайомця в котелку, зображуючи його то на піщаному березі моря, то на міському мосту, то в зеленому лісі або обличчям до гірського пейзажу. Незнайомців могло бути двоє або троє, вони стояли спиною до глядача чи полубоком, а іноді – як, наприклад, на картині High Society (1962) (може бути переведено, як "Високе суспільство" — прим. ред.) — художник позначав лише контур чоловіка в котелку, наповнюючи його хмарами і листям. Найбільш відомі картини, що зображують незнайомця - "Голконда" (1953) і, звичайно, "Син людський" (1964) - найрозтиражованіша робота Магрітта, пародії та алюзії на яку зустрічаються так часто, що образ живе вже окремо від свого творця. Спочатку Рене Магритт писав картину як автопортрет, де постать чоловіка символізувала сучасну людину, що втратила індивідуальність, але що залишилася сином Адама, який не може встояти перед спокусами – звідси яблуко, що закриває обличчя. Сьогодні його експлуатують всі, від шанувальників продукції Apple, що замінюють незнайомця фігурою Стіва Джобса, до рекламодавців, які по-своєму інтерпретують абсурдне поєднання предметів. У рекламній кампанії Volkswagen – відразу кілька алюзій на Магрітта, але моментально зчитується відсилання до "Сина людського", якого тут замінили на заправника, а яблуко – на пісочний годинник, що символізує "абсурдно низьке споживання" (бензину).
Закохані
Рене Магрітт досить часто коментував свої картини, але одну з найзагадковіших – "Закоханих" (1928) – залишив без пояснення, надавши простір для інтерпретацій мистецтвознавцям та шанувальникам. Перші знову побачили в картині відсилання до дитинства художника і переживань, пов'язаних із самогубством матері (коли її тіло дістали з річки, голова жінки була вкрита подолом нічної сорочки – прим. ред.). Найпростіша і очевидна з існуючих версій - "любов сліпа" - не викликає довіри у фахівців, які частіше трактують картину як спробу передати ізольованість між людьми, нездатними подолати відчуження навіть у моменти пристрасті. Інші бачать тут неможливість зрозуміти і дізнатися до кінця близьких людей, треті розуміють "Закоханих" як реалізовану метафору "втратити голову від любові".
У тому ж році Рене Магрітт написав другу картину під назвою "Закохані" - на ній обличчя чоловіка і жінки так само закриті, але змінилися їх пози і фон, а загальний настрій з напруженого змінилося на заспокоєний.
Як би там не було, "Закохані" залишаються однією з найвідоміших картин Магрітта, загадкову атмосферу якої запозичують сьогоднішні артисти - до прикладу, до неї відсилає обкладинка дебютного альбому британської групи Funeral for Def.
Небо Магрітта
Небо з хмарами, що пливуть по ньому – настільки повсякденний і вживаний образ, що зробити його "візитною карткою" якогось конкретного художника здається неможливим. Однак небо Магритта не можна переплутати з чиїмось іншим – частіше через те, що на його картинах воно виявляється відбитим у химерних дзеркалах і величезних очах, наповнює контури птахів і разом з лінією горизонту з пейзажу непомітно переходить на мольберт. Безтурботне небо служить тлом незнайомцю в казанку ("Декалькоманія", 1966), замінює сірі стіни кімнати ("Особисті цінності", 1952) і заломлюється в об'ємних дзеркалах ("Елементарна космогонія", 1949). Знаменита "Імперія світла" (1954), здавалося б, зовсім не схожа на роботи Магритта – у вечірньому пейзажі, на перший погляд, не знайшлося місця незвичним предметам і загадковим поєднанням. І все ж таке поєднання є, і воно робить картину "магрітовською" – ясне денне небо над зануреними у темряву озером і будинком.
Небо та хмари Магрітта у своїй рекламній кампанії використовувала фірма Da-sein, що займається виробництвом шкарпеток, а картина 1928 року "Фальшиве дзеркало" послужила натхненням для авторів логотипу американської телерадіомережі CBS.
Гроби на кушетках
Ще один відомий жарт Рене Магрітта – відтворення кількох картин інших майстрів з сидячими і стоячими на місце персонажів трунами. Першою "жертвою" бельгійського художника став Едуар Мане, чию картину "Балкон" Магрітт у 1950 році взяв за основу, замінивши людей забитими дерев'яними трунами. Те саме він зробив з двома портретами паризької світської левиці мадам Рекам'є—Жак-Луї Давида і Франсуа Жерара. З кушетки точно так само спадають сукню і накидка, але замість молодої жінки у Магрітта в центрі сюжету труни - в одному випадку зігнута навпіл ("Перспектива мадам Рекам'є Давида", 1951), а в іншому - граціозно сидяча ("Перспект , 1950).
Рене Магрітт. "Перспектива мадам Рекам'є Жерара". 1950 р. / Жак Луї Давид. "Портрет мадам Рекам'є". 1800
Бажаєте замовити картини Рене Магрітта, заходьте у розділ художника на нашому сайті - https://print4you.com.ua/catalog/khudozhniki-raznykh-vremen/magritt-rene/
Отзывы к статье
0